Полінейропатії – множинні ураження периферичних нервів. Вони можуть бути викликані самими різними патогенними факторами, наприклад, аутоімунним процесом, генетично детермінованими розладами, токсичними агентами, порушеннями обміну речовин, інфекційними та іншими захворюваннями. При полінейропатіях симетрично уражається цілий ряд периферичних нервів. Полінейропатії можуть прогресувати з різною швидкістю протягом декількох тижнів, місяців або років, що не дозволяє відкладати візит пацієнта до невролога і можливо більш раннє встановлення діагнозу даного захворювання. Рання діагностика полінейропатії дозволить провести своєчасне лікування і сповільнити прогресування патологічного процесу. Останнє, в свою чергу, попередить можливу інвалідизацію пацієнта.
Розлади чутливості – одне з найчастіших проявів полінейропатії. На ногах вони поширюються в вигляді «шкарпеток», а на руках – у вигляді «рукавичок».
Рухові порушення зазвичай менш виражені, ніж розлади чутливості, і з’являються пізніше. Виникаючі паралічі теж симетричні і переважають в нижніх кінцівках. Пізніше слабкість виявляється і в м’язах кистей.
Трофічні порушення розвиваються в усіх випадках, при деяких формах полінейропатії бувають дуже вираженими. Паралічі кінцівок часто супроводжуються атрофією м’язів. Нерідко спостерігаються зниження потовиділення, суха гладка шкіра, трофічні виразки, переважно в області стоп.
Болісність нервових стовбурів спостерігається часто, особливо при натисканні на литкові м’язи. Випадання рефлексів – майже обов’язкова ознака полінейропатії.
Порушення координації розвивається при виражених порушеннях чутливості.
При виявленні у вас одного з перерахованих ознак слід негайно звернутися до невролога для виконання діагностичного пошуку і підбору індивідуального комплексного лікування виявленої патології.
Діагностика полінейропатії полягає в наступному:
- клініко-неврологічне обстеження з використанням тестів для визначення вібраційної, пропріоцептивної, тактильної, больової, температурної і вегетативної функцій;
- електронейроміографія;
- клінічний і біохімічний аналізи крові;
- консультація ендокринолога;
- мікробіологічні та серологічні методики;
- рентгенологічні та ендоскопічні методи дослідження;
- біопсія нерва, шкіри, м’язів.
Основні принципи лікування полінейропатій
Пацієнту з діагностованою полінейропатією слід бути готовим до тривалого комплексного лікування. Його принципи такі:
- найбільш важливий – етіопатогенетичний компонент лікування, тобто усунення патогенного фактора і виниклого в результаті його дії механізму пошкодження нервів;
- знеболювальна терапія;
- препарати тіоктової кислоти;
- вітамінотерапія;
- фізіотерапевтичне лікування і використання ортопедичних пристосувань;
- якщо полінейропатії є ускладненням діабету, необхідно в першу чергу проводити лікування діабету.
У деяких випадках своєчасно розпочате адекватне лікування може повернути пацієнтові гідну якість життя, забезпечивши практично повне відновлення його функцій. Якщо ж повне відновлення неможливо, адекватне лікування здатне помітно полегшити стан пацієнта.
Лікування полінейропатії треба починати негайно після постановки діагнозу. Без терапії великий ризик розвитку паралічів, порушень ходи, роботи серця, функції тазових органів, хронічного больового синдрому, якого неможниво позбутися.